Новини

Попри шалену зайнятість ведуча каналу «1+1» і народний депутат Ольга Герасим’юк віднайшла час, щоби побувати на прямому ефірі шоу «Танцюю для тебе»

- Я саме повернулася з відрядження, і це збіглося з ефіром, - каже ведуча програми «Без табу». – Я поїхала у студію одразу з аеропорту. Я слідкую за тим, як проект («Танцюю для тебе») розвивається. Найбільше мене цікавить – чи знайдуть його творці золоту середину між проблемою людини і шоу, видовищністю, чи зможуть уникнути звинувачень в цинізмі. В цьому є частка ризику, я сама щоденно зустрічаюся з подібною дилемою у своїй роботі. Тому мені було важливо подивитися «Танцюю для тебе».

- І які ваші враження?

- Мені сподобалось. По-перше, ведучий – Юра Горбунов. Я просто його фанат. По-друге, команда працює дуже красиво, злагоджено. Знаєте, щоби проект був дійсно таким душевним, нефальшивим, дуже важливо – хто його робить. Так ось, з «Танцюю для тебе» працює саме та команда!

Мені дуже сподобалася історія львівської - дуже гарної - дівчини Мар’яни. І пара така гарна! Історія така висока.  Гадаю, людям, які дивляться проект, важливо знати, що всі учасники будуть винагороджені. Проблеми, заявлені в шоу, доволі складні. І просто так: не виграв – і пішов, – у цьому була би якась прикрість. Мені здається, проект набирає оберти. Будемо слідкувати.

- Як ви оцінюєте можливості і значення сучасного телебачення з точки зору його соціальної ролі? Телебачення загалом, і таких проектів як «Танцюю для тебе» зокрема?

- Телебачення – в принципі – річ цинічна. На чому робляться гроші в цьому бізнесі? На видовищності. І мораль кожного нового проекту, кожного ефіру, полягає в іншому, у чомусь своєму.

Для мене ця тема теж дуже важлива, тому що я зі своєю командою займаюся саме соціальною проблематикою. Я ніколи не була журналістом гламурного видання, чи політичним журналістом, чи економічним. Для мене завжди цікаве життя людини.

Телебачення, повторюся, цинічне за визначенням. Воно використовує людські слабкості, воно на цьому заробляє гроші. А питання етичне залежить від творців кожного конкретного шоу. Мені у моїй програмі вдається межу зберегти. Затягнути до себе в ефір людину, професійно примусити її розкритися і використати цю її відвертість, щоби заробити на цьому – абсолютно не наш стиль, і на «1+1» цього ніколи не вітали. Гадаю, «Танцюю для тебе» витримує ту саму ноту.

Я вірю, що на телебаченні можна залишатися людиною, до якої інші приходять розповідати про своє життя, не за гонорар. Людиною, до якої йдуть з приязню, знаючи, що тут допоможуть.

Щодо «Танцюю для тебе» я упевнена, що його творці зможуть знайти делікатну межу благородства. І я знаю, що люди всередині проекту орієнтуються саме на це. В шоу не просто підібрані гарні пари. Всі, хто бере участь у шоу, будуть віддячені за свій порив. Їм допоможуть, їх підтримають. Так само, як і ми робимо в своїй програмі. Це абсолютно реально! Не було ще такої програми «Без табу», після якої учасники не отримали хоча б якоїсь допомоги. Допомагають усі – посадовці, які дивляться… Адже коли вони дивляться, вони – не чиновники, вони такі ж люди. Їхні дружини впливають на своїх чоловіків-міністрів. Це працює. Якби люди не вірили, вони б не дзвонили, не приходили б на шоу. А до нас всі просяться в програму – розповісти про себе. Учасники не лише отримують допомогу, у нас, знаєте, формується своєрідне братство. Тому що герої цієї програми зустрічаються з героями іншої програми, потім одне одному допомагають. І виходить таке велике, як колись називали, «товариство взаємодопомоги». Тому такі проекти потрібні.